Вода – найпоширеніший в природі оксид

Вода – найпоширеніша речовина на Землі. Погляньте на глобус, і ви побачите,  що лише чверть нашої планети займає суша, а решта – вода.  Води на поверхні Землі  - 1,39*10¹⁸т.  На Світовий океан ( моря та океани) припадає 95,5% усієї маси води планети, 3,5% - на води суходолу. У зв’язаному стані  вода міститься  в земній корі – літосфері. В атмосфері міститься близько 1,3*10¹³т води. Вода входить до складу комет, більшості планет Сонячної системи та їх супутників. Вода – рідина без кольору, запаху і смаку. Кипить при температурі 100⁰С, замерзає - 0⁰С. Лід має меншу густину й спливає на поверхню води, що дуже важливо для мешканців водойм узимку. Основна властивість води – її розчинна здатність. Вона розчиняє рідкі, тверді, газоподібні речовини і навіть золото. «Рідкою рудою» називають океанську воду. В кожному кубічному кілометрі іі розчинено близько 35 млн т твердих солей. Уже сьогодні з морської води видобувають  натрій, хлор, золото, уран. У води найвищий поверхневий натяг з усіх рідин, крім ртуті. Вода – найпоширеніша речовина на Землі, і в той же час ми можемо сказати, що на Землі немає чистої води. Усе, що ми називаємо водою, - розчини тих чи інших речовин у воді.

Оксиди Нітрогену як забрудники атмосфери

Чи можлива взаємодія азоту з киснем у повітрі? Так, але за особливих умов: під час грози, згоряння палива на теплоелектростанціях, пального в автомобільних двигунах. В результаті в повітрі з’являється невелика кількість оксидів NO, NO₂. Нітроген (IV) оксид реагує з атмосферною вологою. Продукти реакції – нітратна і нітритна кислоти -  разом із дощем і снігом випадають на земну поверхню (кислотні дощі) і завдають великої шкоди довкіллю. Крім цього, оксиди NO, NO₂  беруть участь в утворення смогу над великими містами і промисловими центрами.

  Усі оксиди нітрогену негативно впливають на нервову систему, руйнують легені, реагують з гемоглобіном крові. Гранично допустимі концентрації  нітроген (II) оксиду і нітроген (IV) оксиду в повітрі становлять 0,08 г/ м³.

Оксиди Карбону і довкілля

Чадний газ  (CO) отруйний.  Він реагує з гемоглобіном крові, в результаті чого порушується надходження кисню до організму. Гранично допустима концентрація чадного газу в повітрі  становить 20 мг/м³, а концентрація 1 г/м³ є небезпечною для життя. Цей газ не має запаху. Він може утворюватися під час горіння вугілля, деревини, бензину. За надлишку повітря чадний газ згорає повністю, перетворюючись на вуглекислий газ, а якщо доступ кисню обмежений , то частина його залишається. Відомі випадки смертельного отруєння  людей чадним газом у будинках із пічним опаленням, у гаражах за тривалої роботи автомобільного двигуна. У  розвинутих країнах на автотранспорт припадає 90% усіх викидів СО. За 1 годину двигун може «виробити» від3 до 6 м³чадного газу.

   Вуглекислий газ не вважають токсичним. Об’ємна частка СО₂ в чистому повітрі становить 0,037%, а в повітрі, щ видихає людина, досягає 4%. Якщо в повітрі міститься 0,25% вуглекислого газу, то людина починає відсувати задуху, а за високих концентрацій  вуглекислого газу може померти через зупинку дихання. Відомі випадки загибелі людей в печерах, на дні яких скупчився вуглекислий газ, що витіснив повітря. Незважаючи на малий вміст в атмосфері, вуглекислий газ (як і водяна пара) стримує потік теплової енергії від нашої планети в космічний простір. Таке явище називається парниковим ефектом.

Карбон (II) оксид використовують як паливо, а також для одержання метилового спирту, інших органічних речовин, іноді металів з оксидів. Вуглекислий газ використовують у виробництві соди, сечовини ) азотного добрива), а також у цукровій промисловості, для виготовлення газований напоїв. Вуглекислий газ є одним із способів гасіння пожеж. Він не підтримує горіння і, будучи важчим за повітря, ізолює від нього предмет або речовину, що горить.

Силіцій (IV) оксид – одна з найпоширеніших у природі сполук.

Силіцій (IV) оксид (кремнезем) є основою складового піску, утворює мінерал кварц. Безбарвні кристали цього мінералу називаються гірським кришталем. За наявності домішок  оксидів Феруму Хрому, деяких інших елементів кварц набуває певного забарвлення Кольорові різновиди прозорого кварцу використовують як напівкоштовні камені: фіалковий аметист, темно-коричневий топаз, золотистий цитрин, рожевий або червоний сердолік. Силіцій (IV) оксид – тугоплавка сполука (t_пл.=1610⁰С), нерозчинна у воді. Вона має атомні кристалічні гратки.  Силіцій (IV) оксид належить до кислотних оксидів, але не взаємодіє з водою. З розчинами лугів  за звичайних умов реагує дуже повільно. Є  сировиною для виробництва скла , кераміки, бетонних виробів, силікатної цегли, радіотехнічних приладів та ультразвукових установок.